Чи є сенс?

[fundincimbDib]

Кімната... Ти сидиш собі, слухаєш музику дивишся аніме... одним словом розважаєшся! Тебе нічого не хвилює, ти зайнятий чимось важливим чи не дуже. Час минає дуже скоро... щойно настав ранок, а тут і вечір... Сонце гуляє по небо беззупинно...
Дім... Тривожать час-від-часу сусіди, забігаючи. То їм цукор, то їм сіль!! То Властік - флоппік позич (без образ). Скоро прийдуть зі словами: "А ти того... проц не позичиш... протестувати хочу" :lol: Життя йде, сонце гріє, вітер дує... все повільно і беззупинно рухається....
Місто... Ранком прокидаєшся і ноги ВЖЕ біжать... ще очі не відкрились, а рот вже їсть, бо ж пізніше живіт третю світову влаштовує... Знайомі, вороги, друзі, не "дуже" друзі.... прості та не "дуже" люди (в понаному і хорошому сенсі). Всі рухаються. Місто - розруха! Тут інші правила... рано - робота, вечором - гульки. І рано, і вечером - гроші. Тільки зранку заробляють одні, а вечором - інші. :lol: Сонце обпікає з різних сторін (то на обід, то з обіду йдеш). Обід! Всі йдуть забивати свої животики корисними і не "дуже" харчами... Ну і так далі, все йде беззупинно....

а от тільки... раз очі піднімеш і... скільки зірок, скільки ж!! В серці стає неспокійно і чуєш.... ти один. Кожен з нас знає, що ми знаходився в русі... але це не через те, що "я от встав, пішов на обід"! Вау! РУх!! Чи є сенс у житті, якщо поглянути на себе з ІНШОГО боку?! Чи є..?
Сонце рухається? - Та ми вшидше навколо неї пролетимо! Уявіть, якими ми цяточками, якими крупинками, ПИЛИНКАМИ здаємося у цьому світі!! Ну і пролетіли ми 384 тис. км!! ПОбачили, які ми круті... нам здається, що ми керуємо чи можемо керувати чимось, хоча насправді великими навіть галактики не можуть бути... :unsure:

[zhamnov_misk]

В последнее время я тоже над этим задумаюваюсь!!! Ты просто читаешь мои мысли!!!
Я вот недавно домой после работы плелась и оглянулась вокруг.....и просто ОФФИГЕЛА!!! Природа казалось заснула... тихо и мирно и никто ее нетривожит... на душе стало спокойно как буд-то меня... меня вырвало из реальности!!! Я раскрыла пошире свои глаза... И как всегда увидела мир и возненавидела его... за то чтоб выжить нужно двигатся быстрее скорости света, за то что на самых дорогих и любимых людей никогда нехватает времени... хотя они всегда рядом с тобой... не в другой галактике!!! За мечты, подареные и разтоптанные.... за беспомощность, когда ужассно хочешь помочь!!!! Но нехватает сил даже спасти себя...и все летит куда-то... протерты дыры в вымученых законах этого мира....который я ненавижу!!! :angry:
Единственное что у меня есть-это воскресенье, в этот день я могу быть собой... быть с любимыми...получить глоток свежего воздуха и наконец посвятить себя исскуству, единственное чему я так стремлюсь и всем сердцем желаю посвятить всю свою жизнь!!! h34r:

[ilona_k_msk]

К чему тот мир? Ради чего стоит обращать на него внимание? Для чего тратить нервы, принимая сотни фотонов на сетчатку глаза? Что бы узреть в который раз все серости этой картины, на которой давно уж поблекло масло и краски все выгорели? Бросьте эту глупую затею. Стоит ли искать в этих каплях дождя, снежинках, в солнечных лучах красоту или смысл этого мира. Он был, есть и будет после вашей смерти таким же как и всегда, может еще хуже. Мы все стремимся за мимолетным наслаждением, счастьем? Для чего? Лучше греть в сердце одну единственную - мечту, которой ты сможешь отдать свою жизнь, а ибо боле ничего в сим мире у тебя нет. Вы думаете, что счастливы, думаете что любите, но на самом то деле не знаете вовсе что это за чувства и где они живут, как к ним прейти. Ведь никто из нас не знает. Счастье и любовь - это то что является лишь раз в жизни и если ты их не сможешь узреть за пеленой, что постоянно пред твоими глазами, так и останешься рабом этой системы, где все уж давно за тебя решено. Любовь и счастье живут в нашем сердце, которое каждый день умирают тысячами маленьких смертей. А мы так безответственно подставляем его под удар, питаясь иллюзиями. Не многие в конце смогут понять свою ошибку. а те что поняли, да раскаются. Те кто узрели, лишь с каменным сердцем, с сомнениями страшнее сотни мечей, с мечтами, что уж давно ушли за горизонт, где постоянно светит солнце. Те кто узрели - уйдут в свой обещанный рай...

[fundincimbDib]

К чему тот мир? Ради чего стоит обращать на него внимание? Для чего тратить нервы, принимая сотни фотонов на сетчатку глаза? Что бы узреть в который раз все серости этой картины, на которой давно уж поблекло масло и краски все выгорели?

Чому ж? Чому ж він сірий? Проблема кольору захована у настрої і тільки... тебе переповнюють почуття смутку, безперервного болю та жалю - навколо все одноманітне, час йде дуже повільно і ти страждаєш цим... Тут ти закохався! Ти робиш все для цієї людини! Перевернути світ, випити море, перетнути гори - дрібниці, адже тебе зігріває кохання, тобто САМЕ почуття, яке формує твій настрій.

А чи варто замислюватися

в этих каплях дождя, снежинках, в солнечных лучах красоту или смысл этого мира.

??
Моя відповідь - так. Ми не роботи, а люди! Кожна людина це особистість і кожна має СВОЮ свідомість. Деякі групи людей має свою думку, але кожен її розкриє інакше... в цьому і заключається особистість. І саме ТОМУ буде цікаво догадуватися САМОМУ, а не читати якусь філософію... І навіть якщо ти прочитаєш книжку (ту ж саму філософію) ти будеш мати свою думку, яка буде основлюватися на свому досвіді та на інформацію із зовн. світу. Це замкнутий круг: ти особистість, бо думаєш інакше, а потім (після надання інформації чи простого обдумування) ти висловлюєш свою думку, яка підтверджує ТЕ, що ти особистість! (це можна з багатьох сторін описати...)

Он (мир) был, есть и будет после вашей смерти таким же как и всегда, может еще хуже.

До чого я і веду... ми - космічна пилюка (образно) :lol: і навіть тяжко сказати, НАСКІЛЬКИ наше життя жалюгідне і мізерне у порівнянні із життям цілої системи (Сонячної чи іншої), цілої галактики і всього світу...
---------------------------
Далі samurai_deeper_kyo відкриває проблему всесвітнього щастя, яке не належить до цієї теми.
---------------------------

за то чтоб выжить нужно двигатся быстрее скорости света, за то что на самых дорогих и любимых людей никогда нехватает времени...

Якби нам була дана ця сила.... думаю моя думка про людство була б кращою.... Тоді б ми хоч щось змогли досягти у цьому світі :huh: а може я помиляюся... (я якось про це не думав :lol

[zhamnov_misk]

Каждый человек-отдельная галактика....каждый делает, воспринимает, думает посвоему... и для кого-то снежинка будет золотом, а для кого-то просто замерзшей каплей воды...
мы разныеи в тоже время между нами есть много общего....

[gribow_nsk]

Да, человек всего лишь пыль во вселенной. И если он будет так думать, то пылью и останется.
А мир будет существовать вечно, с человеком или без него. Может ему будет даже комфортнее без человека.

Человек, пытаясь кем-то стать, достичь успеха, бредёт среди рутины бытия, спотыкается о мир, поднимается, идёт дальше. И вот, глядишь, он уже чего-то достиг, кем-то стал. Но вдруг он замечает, что он уже прожил свою жизнь, и перед ним финишная черта.

Жизнь будет серая и безсмысленная, до тех пор, пока человек не остановится, откроет глаза и сам не увидит красоту мира, попытается понять этот мир, полюбит его. И мир ответит ему взаимностью, пелена серости сойдёт с глаз, жизнь обретёт цвета, появится смысл.

[gribow_nsk]

Те, у кого вырисовывается смысл, начинают подозревать. Подозревать, что время не уходит. Уходят лишь простые смертные. Времени не существует. Расстояний и границ нет. Они всегда рядом: вселенная - точка, нигде и везде, начало в конце.

[geodezistik]

Наааарод штааа за траву вы курили ? дайтя два касякка =)

[gribow_nsk]

За травой в другой раздел, пожалуйста :angry:

[fundincimbDib]

Да, человек всего лишь пыль во вселенной. И если он будет так думать, то пылью и останется.

Що і треба було доказати.... от тільки чи ми будемо про це думати, чи не будемо - факт залишається фактом. І це не залежить від самої думки людини... наприклад, якщо якийсь псіх думає, що він Наполеон, то що? :lol: :lol: Він Наполеон? Наполеон ІІ ?! :lol: :lol: Жорстокий приклад, але щось в цьому є...

Жизнь будет серая и безсмысленная, до тех пор, пока человек не остановится, откроет глаза и сам не увидит красоту мира, попытается понять этот мир, полюбит его. И мир ответит ему взаимностью, пелена серости сойдёт с глаз, жизнь обретёт цвета, появится смысл.

я з тобою впринципі згоден, але я це не підтримую... кожна людина має свої ілюзії. Я зараз порушую поняття світогляду людини. Наприклад, хтось буде радуватись подарованою цукеркою, а хтось її з"їсть і забуде, що це подарунок. (той, хто радуватиметься цукеркою - він щиро цінить сам подарунок або просто солодкоїжка :lol:, а інший навпаки...) Для кожного щастя є своє... і тільки як людина його знайде, то буде щасливою... Якщо в мене, наприклад, є якась ОДНА ціль до повного щастя, то це НЕ означає, що коли її досягне ІНША людина - вона стане щасливою!!! От в цьому і проблема....